30/09/2026
Дивлюсь на ці фотографії Ані й ловлю себе на думці:
я можу дивитися на свої реалізовані об’єкти так, ніби це найкрутіша фотостудія у світі.
Для мене один із найбільших показників:
коли я приходжу у вже реалізований простір і мені самій хочеться його фотографувати. Розглядати. Повертатися до нього поглядом знову і знову.
Я знаю кожен свій об’єкт до найменшої деталі.
Кожен кут.
Кожен сантиметр.
Кожне рішення, яке колись здавалося: «ну це точно буде непросто».
Я дуже вимоглива до своєї роботи.
Мені мало, щоб було красиво.
Потрібно, щоб було моє.
Продумане.
Цілісне.
Зручне.
Таке, в якому я сама хочу залишитися.
І кожне своє рішення я пропускаю через дуже просте питання:
чи зробила я тут найкраще що можна очікувати від цього простору? так щоб ви знов і знов хотіли повертатись сюди
кожен мій проєкт — як моя частинка.
Я знаю його характер, його сильні сторони, його складні місця. Я знаю, де і чому ми прийняли саме таке рішення. І я люблю кожен із них — навіть ті, які свого часу добряче випробували мене на міцність.
А потім проходить час, я дивлюсь на наші роботи — і знову закохуюсь.
I fall in love with it.
З дизайном.
З процесом.
З пошуком нових рішень.
З цими нескінченними кресленнями.
Навіть за своїми не дуже улюбленими кресленнями я іноді скучаю на вихідних. 😄
я обожнюю те, що роблю.
*це зовсім не красива фраза для Instagram чи портфоліо.
Це моє…………
Мені дуже пощастило мати професію, яка не залишається в офісі після завершення робочого дня. Вона їде зі мною додому, подорожує зі мною, живе в моїй голові й постійно народжує нові ідеї.
Де б я не була — ця професія завжди зі мною.
Бо коли справа справді твоя, ти не просто працюєш у ній.
Ти в неї fall in love.
Знову. І знову. І знову. 🤍
А якщо ти зараз думаєш, чи твій шлях — дизайн інтер’єру, я скажу тобі одненьке:
якщо ти відчуваєш це так само — welcome to our world. 🤍
